кругліти
КРУГЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Ставати круглим (у 1 знач.), округлим.
Блажій узяв нове кружальце й вирішив виточити з нього салотовку. Рука скучила за роботою і вправно тримала різець, берестовий цурпалок поволі круглів і починав блищати рівними пасмугами – поясок по пояска, різочка до різочки (І. Білик).
2. тільки 3 ос. Виднітися, виділятися (у 2 знач.) своєю круглою (у 1 знач.), округлою формою.
Прорізався промінь і даль розпечатав: кругліють на пагорбі сірі ягнята (П. Мовчан);
Присвітлена придощеним сонечком, скіфська могила й сама кругліла на баштані, як незнайдена в бур'янах диня-дубівка... (М. Вінграновський);
Він проспав схід сонця, коли встав, воно вже кругліло височенько над лісом по той бік річки (Ю. Мушкетик);
З-над сукні кругліли повнющі перса, тонка талія переходила у круті стегна (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)