кругойдучий
КРУГОЙДУ́ЧИЙ, а, е, книжн.
Який рухається або розташований по кругу, по колу.
Найбільше любив він машиновий відділ – широкий, кругойдучий коридор, де низкою стояли присадкуваті верстати (В. Підмогильний);
Жовте павутиння доріг навіяне кругойдучими вітрами. Шляхи невідомо звідкіля й невідомо докіл (Б.-І. Антонич);
А вже степовий кругойдучий берег Вчуває вогнистого моря прибій... (І. Вирган);
За покаліченими незібраними полями, як велетенський хліб, лежала кругойдуча оболонь, навпіл розкраяна неширокою річкою (М. Стельмах);
Вже вересневі кругойдучі Вітри дощем повіють скоро (Микита Чернявський).
Словник української мови (СУМ-20)