1. Словник української мови у 20 томах

кругойдучий

КРУГОЙДУ́ЧИЙ, а, е, книжн.

Який рухається або розташований по кругу, по колу.

Найбільше любив він машиновий відділ – широкий, кругойдучий коридор, де низкою стояли присадкуваті верстати (В. Підмогильний);

Жовте павутиння доріг навіяне кругойдучими вітрами. Шляхи невідомо звідкіля й невідомо докіл (Б.-І. Антонич);

А вже степовий кругойдучий берег Вчуває вогнистого моря прибій... (І. Вирган);

За покаліченими незібраними полями, як велетенський хліб, лежала кругойдуча оболонь, навпіл розкраяна неширокою річкою (М. Стельмах);

Вже вересневі кругойдучі Вітри дощем повіють скоро (Микита Чернявський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кругойдучий — кругойду́чий прикметник який рухається або розташований по колу поет., рідко Орфографічний словник української мови
  2. кругойдучий — -а, -е. Який іде кругами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кругойдучий — КРУГОЙДУ́ЧИЙ, а, е, поет., рідко. Який рухається або розташований по колу. Обернулись і зникли вітри кругойдучії лишили мене в самоті (Перв., І, 1958, 209); А вже стегновий кругойдучий берег Вчуває вогнистого моря прибій… (Вирган, В розп. літа, 1959, 129). Словник української мови в 11 томах
  4. кругойдучий — Кругойдучий, -а, -е Поворачивающійся въ видѣ круга. Над глибоким кругойдучим яром стоїть у руїнах, колись-то пишний замок. К. (О. 1861. II. 234). Словник української мови Грінченка