кругойдучий
КРУГОЙДУ́ЧИЙ, а, е, поет., рідко. Який рухається або розташований по колу.
Обернулись і зникли вітри кругойдучії лишили мене в самоті (Перв., І, 1958, 209);
А вже стегновий кругойдучий берег Вчуває вогнистого моря прибій… (Вирган, В розп. літа, 1959, 129).
Словник української мови (СУМ-11)