кругойдучість

КРУГОЙДУ́ЧІСТЬ, чості, ж., поет., рідко. Абстр. ім. до кругойду́чий.

І розвертається движимо, та страшна. Безмежна й вічна кругойдучість циклу (Бажан, Вибр., 1940, 78).

Значення в інших словниках

1. кругойдучість — кругойду́чість іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. кругойдучість — КРУГОЙДУ́ЧІСТЬ, чості, ж., книжн., рідко. Абстр. ім. до кругойду́чий. І розвертається движима та страшна, Безмежна й вічна кругойдучість циклу (М. Бажан); А навколо люд пив меди, сміявся, плакав, народжував, помирав.., і все те в якійсь заведеній з давніх передвіків кругойдучості (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах