кругом
КРУ́ГОМ:
◊ Голова́ йде (хо́дить, заходи́ла) кру́гом, рідко — те саме, що Голова́ йде о́бертом ( див. о́бертом).
Контрактом же я так зв’язаний, що не можу кинути службу раніше.. Голова йде кругом (Коцюб., III, 1956, 163).
КРУГО́М.
1. присл. Рухаючись по колу, описуючи коло.
На ніжці курячій стояла [хатка].. І вся вертілася кругом (Котл., І, 1952, 115);
Нахилившись, він обходить кругом колиску (Стельмах, II, 1962, 149).
2. присл. Звідусіль, з усіх боків.
В’їхали в панський двір. Всі нас кругом озирають та переморгуються (Вовчок, І, 1955, 45);
Води обляли кругом полонину (Коцюб., II, 1955, 331);
Коли ревли кругом гармати, ішов він сміло на багнет (Сос., II, 1958, 371).
3. присл. Скрізь, усюди.
Латин, так дома спорядивши, Кругом все в хатах оглядав (Котл., І, 1952, 171);
І над водою, і над гаєм, Кругом, як в усі, все мовчить. (Шевч., І, 1963, 5);
По краю йду. Сади та виногради, Плідні лани, пасовиська кругом (Фр., XIII, 1954, 324);
На її [хати] зеленій старій стрісі і кругом було безліч насінин (Довж., І, 1958, 325).
4. присл., розм. Повністю, цілком.
Білолиця, кароока [вдова] І станом висока, У жупані; кругом пані, І спереду й збоку (Шевч., І, 1963, 158);
Кругом щаслива ти людина: Не залякаєшся грози (Граб., І, 1959, 116).
5. прийм., з род. в. Уживається при позначенні предмета, особи, навколо яких щось відбувається, розташовується тощо; навколо, побіля.
А глянь лиш гарно кругом себе,— І раю кращого не треба! (Щевч., II, І953, 95);
Кругом ставка.. біліє смуга з вишневих та черешневих садків (Н.-Лев., II, 1956, 27).
◊ Круго́м пу́чки (па́льця) оберну́ти (обмота́ти) кого— те саме, що Круг па́льця обвести́ (обкрути́ти) ( див. круг²).
— Знай, який у тебе чоловік, .. я всіх кругом пучки оберну..! (Григ., Вибр., 1959, 154).
6. у знач. виг. Уживається як військова команда повернутися на 180°.
— Оркестр, встати! — крикнув Гавриченко..— Оркестр піднявся.— Кругом! — Оркестр повернувся (Довж., І, 1958, 153).
Словник української мови (СУМ-11)