кругом
голова́ (іде́ (хо́дить) / пішла́ (заходи́ла)) о́бертом (кру́гом, хо́дором і т. ін.) чия, у кого, кому і без додатка. 1. У кого-небудь виникає стан запаморочення (від хвороби, болю, голоду і т. ін.). Вікторія не може підвести руки. Стає млосно, йде обертом голова, тисне в грудях (А. Хижняк); У мозку (Якова) сон-туман, тім’я мов хто коліном надавлював, голова кругом ходила (Панас Мирний); Голова ходила ходором, кружила, боліла.. Щоб хоч трохи очуматись, він пішов походити по ярмарку (Панас Мирний); Дух їстівного вдарив у ноздрі (ніздрі) й голова пішла обертом (І. Багряний). 2. Хто-небудь перебуває в стані приголомшеності, відчуває розгубленість (від надміру вражень, численних турбот, справ і т. ін.). Його голова йшла обертом від тих палких думок, які Іван (Тобілевич) привіз з Києва (Ю. Мартич); Контрактом же я так зв’язаний, що не можу кинути службу раніше .. Голова йде кругом (М. Коцюбинський); І то правда, скільки тих принципів на світі? Скільки ідей? Голова ходором ходить, як почнеш міркувати та метикувати (І. Нечуй-Левицький); А Мартин Тергловий, хоч і сотником став, а не запанів. Від нього теж довідався (Гуляй-День) чимало такого, що голова обертом пішла (Н. Рибак). 3. Хто-небудь втрачає здатність розумно, тверезо міркувати, правильно оцінювати дійсність. Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом (З. Тулуб); Почав (панич) присоглашати (пропонувати) їхати з ним у город, за хазяйку бути… От моя дурна голова і пішла кругом (Панас Мирний).
Фразеологічний словник української мови