кружальце

КРУЖА́ЛЬЦЕ, я, с.

Зменш. до кружа́ло 1.

На стіні висіла карта, на якій було багато синіх кружалець, зроблених олівцем (О. Донченко);

У кутку тлів вогонь, червонувате його проміння осявало піл, темні стіни, кадь, у якій світилось кружальце води, порожні, перевернуті догори денцями корчаги, горнці (С. Скляренко);

В шухляді він знайшов лимон і ножиком вправно порізав на тоненькі кружальця (С. Чорнобривець);

Оранжеве кружальце світла шарахкалося по долівці, кидаючи на неї довжелезну тінь від стовпа (Григорій Тютюнник);

Капітан ткнув дистанційною указкою в центр екрана, і там засяяло яскраве жовто-гаряче кружальце (О. Авраменко, В. Авраменко).

Значення в інших словниках

1. кружальце — кружа́льце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кружальце — -я, с. Зменш. до кружало 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кружальце — КРУЖА́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до кружа́ло 1. Сонце тихо сяє; бігають його жовті кружальця по сухій траві (Мирний, IV, 1955, 82); На стіні висіла карта, на якій було багато синіх кружалець, вроблених олівцем (Донч.  Словник української мови в 11 томах
4. кружальце — Кружало, -ла с. Кругъ; дискъ. Парубки обсіли кружалом її хату. МВ. Аж кружало витоптав, танцюючи. Св. Л. 207. У коморі воскові кружала. Кружало является частью различныхъ снарядовъ, напр., ткацкаго станка. Вас. 167. ум. кружалко, кружальце.  Словник української мови Грінченка