кружальце
КРУЖА́ЛЬЦЕ, я, с.
Зменш. до кружа́ло 1.
На стіні висіла карта, на якій було багато синіх кружалець, зроблених олівцем (О. Донченко);
У кутку тлів вогонь, червонувате його проміння осявало піл, темні стіни, кадь, у якій світилось кружальце води, порожні, перевернуті догори денцями корчаги, горнці (С. Скляренко);
В шухляді він знайшов лимон і ножиком вправно порізав на тоненькі кружальця (С. Чорнобривець);
Оранжеве кружальце світла шарахкалося по долівці, кидаючи на неї довжелезну тінь від стовпа (Григорій Тютюнник);
Капітан ткнув дистанційною указкою в центр екрана, і там засяяло яскраве жовто-гаряче кружальце (О. Авраменко, В. Авраменко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кружальце — кружа́льце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кружальце — -я, с. Зменш. до кружало 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кружальце — КРУЖА́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до кружа́ло 1. Сонце тихо сяє; бігають його жовті кружальця по сухій траві (Мирний, IV, 1955, 82); На стіні висіла карта, на якій було багато синіх кружалець, вроблених олівцем (Донч. Словник української мови в 11 томах
- кружальце — Кружало, -ла с. Кругъ; дискъ. Парубки обсіли кружалом її хату. МВ. Аж кружало витоптав, танцюючи. Св. Л. 207. У коморі воскові кружала. Кружало является частью различныхъ снарядовъ, напр., ткацкаго станка. Вас. 167. ум. кружалко, кружальце. Словник української мови Грінченка