кружати

КРУЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., заст.

1. що і без прям. дод. Пити хмільні напої.

Зевес тогді [тоді] кружав сивуху І оселедцем заїдав (І. Котляревський);

Вона уточила і унесла чого треба було. Стали кружати (Г. Квітка-Основ'яненко);

Там наші два діди спіткалися знайомі .. Сидять, кружають мед (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

* Образно. Було колись – в Україні Лихо танцевало [танцювало], Журба в шинку мед-горілку Поставцем кружала (Т. Шевченко).

2. Те саме, що кружля́ти 1, 4, 6.

Він бачив цілу юрбу .. гімназистів, що, кружаючи біля учителя, весело щебетали (Панас Мирний);

Ми тихісінько кружали, Лиш лакери меркотіли, Тільки руки нам дрожали, Тільки шовки шелестіли (В. Пачовський);

Тут злетіли ворон тучі, Лобами схитали, Тіло дзьобали Калини, Очі випивали. А Жулина не торкнулись, Здалека кружали (І. Вагилевич);

Стрикізки [бабки] кружали невтомно над водою (О. Кобилянська);

Марно тільки молодець По степу кружав (І. Манжура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me