кружеляти

КРУЖЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм.

Те саме, що кружля́ти 1–6.

У них [хлопців] широкі темно-зелені й сині шаровари, ніби вихор, кружеляють вони перед очима. Чоботи дружно трамбують точок. Але ось скрипаль подає знак – і коло спинилось (Б. Левін);

Молоді лелеки вже сиділи ген на лузі, старі кружеляли вгорі й радісно та тривожно клекотіли (Ю. Мушкетик);

Він був у чистій полотняній сорочці, і джмелі, принаджені білим, довго кружеляли довкола нього з густим протяглим дзвоном (В. Дрозд);

Сніжини кружеляли, танцювали, покривали землю, і не було їм кінця (Валерій Шевчук);

Табором дедалі частіше кружеляли осінні вітри, вони зривали хмари піщаної куряви, яка скрипіла на зубах і виїдала очі (В. Шкляр);

Легка заметiль першого дня нового року кружеляє за вiкнами (І. Роздобудько);

Спробувати дійти, куди прагне Капора, видавалося Сивооку загадково-вабливим і бентежним. А коли купець справді задурив собі голову медом і кружеляє в пущах з дурного жиру? (П. Загребельний).