кружкома
КРУЖКОМА́, присл.
Те саме, що ко́лом (див. ко́ло¹ 3).
Мануйло підійшов до гуртка підлітків, що, розсівшись кружкома, перебирали відходи (О. Гончар);
За погожих вечорів, поскубши з ясел привезеної Шепталом отави, коні кружкома лягали неподалік стайні (В. Дрозд);
Вона дістала з-під прилавка бляшане мишеня, завела його й пустила на прилавок. І, ледь попискуючи, воно забігало кружкома (О. Завгородній, пер. з тв. Е. Рауда);
Усі вони [дами] .. посідали кружкома, позітхали трохи, а потім .. давай говорити про всячину (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)