круто
КРУ́ТО.
1. Присл. до крути́й 1–7.
Дорога .. спускалася дуже круто в глибокий вузький яр (І. Нечуй-Левицький);
Фіолетові, круто округлені підтьоки [синці] під його очима ще глибше втиснулися в обличчя (М. Стельмах);
Темніли круто заплетені високі тини (С. Журахович);
За Вишгородом Дніпро круто повертав ліворуч (С. Скляренко);
– З жінками треба круто держатися, – навчав .. Стальський (І. Франко);
Коли він з ким обійшовся круто, то це, щоб у інших острашка була (Ю. Мушкетик);
Круто пахли високі буйні ромашки (С. Васильченко);
Ідучи в похід брали [запорожці] з собою кілька горщиків тетері, толокна (круто звареної каші), пастерми (висушена та вив'ялена баранина) і цим вдовільнялися (В. Чемерис).
2. перен. Присл. до крути́й 8–10.
Саньці приходилось круто з гарматами (Ю. Яновський);
Хтось щось говорив, хтось лаявся круто (Панас Мирний);
– Наш майбутній палац і нова урядова резиденція. Подобається? – Круто! сказав я (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)