крутня
КРУТНЯ́, і́, ж., розм.
Те саме, що круті́йство 1.
Одрадяни одкинулися, думаючи, що то німецькі крутні, щоб ціну збивати (Панас Мирний);
– Казав [піп], що мужик крутнею живе (Л. Мартович);
Зрозуміла [Хівря]: Лляна знає про їхні крутні (Микита Чернявський).
Словник української мови (СУМ-20)