крутнутися
КРУТНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Однокр. до крути́тися 1.
Настя крутнулась на одній нозі й вибігла з зали (І. Нечуй-Левицький);
Гарасько нетерпляче крутнувся на ослоні, миттю схопився й почав кашляти (Панас Мирний);
Начальник міліції крутнувся на підборах і вернувся до столика (І. Багряний);
Одне колесо повільно крутнулося на півоберта в повітрі і знову спинилось (В. Владко).
2. розм. Те саме, що поверну́тися 1.
Як тілько пообідали.., я мерщій крутнулася й побігла до нього [до тата] (Панас Мирний);
Санчата .. несамовито крутнулися вбік (М. Стельмах);
Богданові забракло сил, він крутнувся й побіг за ворота (І. Білик).
3. розм. Кинутися, метнутися куди-небудь.
Крутнулася [баба] туди-сюди, та бачить, що треба лізти вгору (Я. Щоголів);
Поправивши хустку, вона крутнулася до комори, засунула її на замок .. і вибігла на вулицю (М. Стельмах);
Вирядили вони до гетьмана посланця, а щоби той хутше крутнувся туди й назад, дали йому коня (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)