крутнути

КРУТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод.

1. Однокр. до крути́ти 1–3.

Художник крутнув вмикача, і кімнату залило море світла (В. Гжицький);

Хлопець крутнув головою, очі злісно блиснули (С. Васильченко);

Пліт захитався й пропустив воду. Прудка течія крутнула ним і понесла вниз (М. Коцюбинський);

Тут би цокнути острогами, крутнути вуса і сказати щось... ну... більш-менш (Г. Хоткевич);

Кир .. схопив Северина за руку і крутнув так, що вона хруснула (Григорій Тютюнник).

2. Змінити напрям руху чогось; повернути (у 1 знач.).

Він крутнув яструбка [літак] різким поворотом на німця (О. Кундзич);

Грек .. згріб Коростильова за карк, крутнув до себе (Григорій Тютюнник);

// Повернутися (у 1 знач.).

Кінь схарапудився і крутнув набік (А. Головко);

Василик біг якраз навстріч Орлюкові. Але, почувши крик учительки, він крутнув назад (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. крутнути — крутну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. крутнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. 1》 Однокр. до крутити 1-3). 2》 Змінити напрям руху чогось; повернути (у 1 знач.). || Повернутися (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крутнути — крутну́ти хвосто́м. Втекти, уникнути небезпеки. Дуже хитра (лисиця), любить красти курей, вміє вчасно крутнути хвостом (З журналу).  Фразеологічний словник української мови
4. крутнути — КРУТИ́ТИ (надавати чомусь обертового руху, рухати по колу), ОБЕРТА́ТИ, ВЕРТІ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, КРУЖЛЯ́ТИ, КРУЖА́ТИ розм., КРУЖЕЛЯ́ТИ (КРУЖЕНЯ́ТИ) розм., МЛИНКУВА́ТИ розм.; ВИ́ХОРИТИ розм., ВИ́ХРИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. крутнути — КРУТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. 1. Однокр. до крути́ти 1-3. Художник крутнув вмикача, і кімнату залило море світла (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 361); Хлопець крутнув головою, очі злісно блиснули (Вас.  Словник української мови в 11 томах
6. крутнути — Крути́ти, -чу́, -тиш, одн. в. крутну́ти, -ну́, -не́ш гл. 1) Крутить, окручивать, свивать. Чоловік крутить, а Бог роскручує. Ном. № 84. Перевесла дівчата в полі крутили. Сніп. крутити мотузи. Вить веревки. Вх. Лем. 428. 2) Крутить, вертѣть.  Словник української мови Грінченка