крутнути

КРУТИ́ТИ (надавати чомусь обертового руху, рухати по колу), ОБЕРТА́ТИ, ВЕРТІ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, КРУЖЛЯ́ТИ, КРУЖА́ТИ розм., КРУЖЕЛЯ́ТИ (КРУЖЕНЯ́ТИ) розм., МЛИНКУВА́ТИ розм.; ВИ́ХОРИТИ розм., ВИ́ХРИ́ТИ розм. (чимось навколо себе); ПОКРУ́ЧУВАТИ (злегка або час від часу); ПРОКРУ́ЧУВАТИ (якийсь час). — Док.: крутну́ти, крутону́ти підсил. оберну́ти, поверну́ти, покрути́ти, прокрути́ти. Катерина перестала крутити жорна (С. Чорнобривець); Майстер обережно обертав і ледве помітно струшував форму, щоб вода зовсім збігла крізь сітку (З. Тулуб); Цілий день вертіла (Настя) неслухняними пальцями веретено (В. Речмедін); Морська хвиля обхлюпала дубок, почала повертати його, похитувати (Ю. Яновський); Замість відповіді вона почала кружляти мене по кімнаті (Ю. Яновський); Кинув картки у поштову скриньку і помалу, млинкуючи палицею, проходжувався (О. Маковей); Покручуючи на вказівному пальці ключі, з апатичним виглядом рушив (Петя) на корівник (М. Ю. Тарновський).

Значення в інших словниках

1. крутнути — крутну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. крутнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. 1》 Однокр. до крутити 1-3). 2》 Змінити напрям руху чогось; повернути (у 1 знач.). || Повернутися (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крутнути — КРУТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод. 1. Однокр. до крути́ти 1–3. Художник крутнув вмикача, і кімнату залило море світла (В. Гжицький); Хлопець крутнув головою, очі злісно блиснули (С. Васильченко); Пліт захитався й пропустив воду.  Словник української мови у 20 томах
4. крутнути — крутну́ти хвосто́м. Втекти, уникнути небезпеки. Дуже хитра (лисиця), любить красти курей, вміє вчасно крутнути хвостом (З журналу).  Фразеологічний словник української мови
5. крутнути — КРУТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. 1. Однокр. до крути́ти 1-3. Художник крутнув вмикача, і кімнату залило море світла (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 361); Хлопець крутнув головою, очі злісно блиснули (Вас.  Словник української мови в 11 томах
6. крутнути — Крути́ти, -чу́, -тиш, одн. в. крутну́ти, -ну́, -не́ш гл. 1) Крутить, окручивать, свивать. Чоловік крутить, а Бог роскручує. Ном. № 84. Перевесла дівчата в полі крутили. Сніп. крутити мотузи. Вить веревки. Вх. Лем. 428. 2) Крутить, вертѣть.  Словник української мови Грінченка