крутнути

Крути́ти, -чу́, -тиш, одн. в. крутну́ти, -ну́, -не́ш

гл.

1) Крутить, окручивать, свивать. Чоловік крутить, а Бог роскручує. Ном. № 84. Перевесла дівчата в полі крутили. Сніп. крутити мотузи. Вить веревки. Вх. Лем. 428.

2) Крутить, вертѣть. В віконце поглядає, чи крутить завірюха. МВ. Лисичка... крутнула хвостиком. Гліб. крутити носом. Быть недовольнымъ. Ном. № 5083.

3) Интриговать.

4) крутити веремія. Дѣлать быстрыя атаки. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. К. ЧР. 13 и 423.

---------------

Крутнути, -ся

см. крутити, -ся.

Значення в інших словниках

1. крутнути — крутну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. крутнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. 1》 Однокр. до крутити 1-3). 2》 Змінити напрям руху чогось; повернути (у 1 знач.). || Повернутися (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крутнути — КРУТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод. 1. Однокр. до крути́ти 1–3. Художник крутнув вмикача, і кімнату залило море світла (В. Гжицький); Хлопець крутнув головою, очі злісно блиснули (С. Васильченко); Пліт захитався й пропустив воду.  Словник української мови у 20 томах
4. крутнути — крутну́ти хвосто́м. Втекти, уникнути небезпеки. Дуже хитра (лисиця), любить красти курей, вміє вчасно крутнути хвостом (З журналу).  Фразеологічний словник української мови
5. крутнути — КРУТИ́ТИ (надавати чомусь обертового руху, рухати по колу), ОБЕРТА́ТИ, ВЕРТІ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, КРУЖЛЯ́ТИ, КРУЖА́ТИ розм., КРУЖЕЛЯ́ТИ (КРУЖЕНЯ́ТИ) розм., МЛИНКУВА́ТИ розм.; ВИ́ХОРИТИ розм., ВИ́ХРИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. крутнути — КРУТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. 1. Однокр. до крути́ти 1-3. Художник крутнув вмикача, і кімнату залило море світла (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 361); Хлопець крутнув головою, очі злісно блиснули (Вас.  Словник української мови в 11 томах