крутити

Крути́ти, -чу́, -тиш, одн. в. крутну́ти, -ну́, -не́ш

гл.

1) Крутить, окручивать, свивать. Чоловік крутить, а Бог роскручує. Ном. № 84. Перевесла дівчата в полі крутили. Сніп. крутити мотузи. Вить веревки. Вх. Лем. 428.

2) Крутить, вертѣть. В віконце поглядає, чи крутить завірюха. МВ. Лисичка... крутнула хвостиком. Гліб. крутити носом. Быть недовольнымъ. Ном. № 5083.

3) Интриговать.

4) крутити веремія. Дѣлать быстрыя атаки. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. К. ЧР. 13 и 423.

Значення в інших словниках

1. крутити — (рухати за колом) обертати, вертіти, кружляти.  Словник синонімів Полюги
2. крутити — крути́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. крутити — Обертати, вертіти; (головою) хитати, повертати; (мотуззя) сукати; П. хитрувати, шахрувати, махлювати; (на свій лад) викручувати, вихитровувати, комбінувати, крутити, як циган сонцем; (ким) жм.  Словник синонімів Караванського
4. крутити — див. лестити; обманювати; хитати; хитрувати  Словник синонімів Вусика
5. крутити — кручу, крутиш, недок. 1》 перех. і неперех. Надавати чомусь обертового руху; обертати. || Рухаючи корбою тощо, примушувати знаряддя, механізм і т. ін. діяти. || Тримаючи що-небудь, раз у раз змінювати його положення (від ніяковості, нерішучості тощо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. крутити — КРУТИ́ТИ, кручу́, кру́тиш, недок. 1. що і без прям. дод. Надавати чомусь обертового руху; обертати. Один щосили різкими рухами крутив ручку, щоб завести мотор, а другий порався за піднятим капотом (К.  Словник української мови у 20 томах
7. крутити — крути́ти обманювати, дурити ◊ ґі́тар крути́ти → ґітара ◊ ґіта́ри крути́ти → ґітара ◊ ко́рбу крути́ти → корба ◊ крути́ти дина́мо → динамо ◊ крути́ти любов → любов ◊ крути́ти ю́ра → юр  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. крутити — Викрутився батько та й без чуприни до дому пішов. Вийшов з небезпеки з великою утратою. І ти крутиш і я кручу, уступися, бо утручу. Сварка двох крутіїв. Крути, верти, а все треба вмерти. Смерть нікого не мине, шкода заходу оминути її.  Приповідки або українсько-народня філософія
9. крутити — Чу, -тиш, недок. 1. Працювати діджеєм. 2. Слухати музику. Вона крутила Boney M (Брати Гадюкіни). Живої особисто я не чула, бо в ланчову пору тут крутять радейко (Інтернет).  Словник сучасного українського сленгу
10. крутити — вола́м (бика́м) хвости́ крути́ти, зневажл. Виконувати примітивну, часто брудну, непрестижну роботу. — Думав хоч тебе вивести в люди. Ну, раз не хочеш (вчитися) — іди волам хвости крутити (П. Панч); “Оце до весни повчиться (Гришко) та й все.  Фразеологічний словник української мови
11. крутити — ВИРУВА́ТИ (про воду, течію тощо — утворювати вир, коловерть), КЛЕКОТА́ТИ, КЛЕКОТІ́ТИ, КРУТИ́ТИ, КРУТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУРЛИ́ТИ, ШУМУВА́ТИ, ГРА́ТИ, СТУГОНІ́ТИ, БУРУВА́ТИ рідше, БУРУ́НИТИ рідше, БУРУ́НИТИСЯ рідше...  Словник синонімів української мови
12. крутити — Крути́ти, кручу́, кру́тиш, кру́тять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. крутити — КРУТИ́ТИ, кручу́, кру́тиш, недок. 1. перех. і неперех. Надавати чомусь обертового руху; обертати. *У порівн. Стіни.. закрутилися, заходили ходором, мов хто навсправжки крутив їх перед його..  Словник української мови в 11 томах