крутити
ВИРУВА́ТИ (про воду, течію тощо — утворювати вир, коловерть), КЛЕКОТА́ТИ, КЛЕКОТІ́ТИ, КРУТИ́ТИ, КРУТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУРЛИ́ТИ, ШУМУВА́ТИ, ГРА́ТИ, СТУГОНІ́ТИ, БУРУВА́ТИ рідше, БУРУ́НИТИ рідше, БУРУ́НИТИСЯ рідше, ВУ́РДИТИСЯ рідше, ЯВОРИ́ТИСЯ рідше. Дощова вода (в рівчакові) вже не просто пливе, а вирує, реве, бурхаючи піною (Ю. Яновський); Ріка клекоче, кипить, піниться, б'є хвилею об вибілілий.. зарінок (І. Чендей); (Вітровий:) Там вир великий, крутить так, що ніхто не випливе (О. Корнійчук); Дніпро неспокійно нуртував і кидався в імлі (О. Довженко); Весною він (потік) бурлить і грає водою (Григорій Тютюнник); Грає море, грає синє море (А. Малишко); Цієї ночі вона (ріка Урал) особливо тужно стугоніла, розбуркана, розтривожена навальною облогою важкого громаддя хмар (Я. Баш); Позад пароплава, буруючи, відпливали.. ясно-сині хвилі (О. Досвітній); Внизу бурунить і вирує Єнісей (Ю. Збанацький); Вода буруниться під ними (А. Шиян); Ріка внизу, під насипом, горбилася й вурдилася білим кошлатим туманом (Ю. Смолич); Дунай, Дунай! Так ось який ти! .. Вирують темні глибини, явориться вода, як на підводному камінні... (О. Гончар). — Пор. 1. бушува́ти, 3. хвилюва́тися.
ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ розм. (ухилятися від одвертої відповіді, розмови, від прямої дії), КРУТИ́ТИ розм., ВИЛЯ́ТИ розм. — Док.: ви́крутитися. Зіньці Федорівні конче треба було знати точні види на врожай, а тітка Лисичка всіляко огиналася, викручувалася й відмахувалася (П. Загребельний); Прийшлося чоловікові таки оддати свої гроші, як не крутила (Грицько Григоренко); Чоловік виляв на всі боки і силкувався нічого на це не відказати (Б. Грінченко).
I. ЗАВИВА́ТИ (волосся, вуса), ЗАКРУ́ЧУВАТИ, КРУТИ́ТИ, ПІДКРУ́ЧУВАТИ, ПОВИВА́ТИ розм.; КУЧЕРЯ́ВИТИ (утворюючи кучері); ПЛОЇТИ (укладаючи щипцями волосся паралельними хвилястими лініями). — Док.: зави́ти, закрути́ти, підкрути́ти, пови́ти, закучеря́вити. Навіть в убранні Алли Михайлівни з'явилась недбалість, вона все більше ходила в пеньюарі і покинула завивати волосся (Леся Українка); Тимоха козак штепний був; високо підголював чуб, уси закручував (Г. Квітка-Основ'яненко); Вона одягається з таким самим, якщо не з підвищеним шиком, з такою ж старанністю, як і раніше, закручує локони (Ірина Вільде); Її чоловік.. працює перукарем від кооперації. Стриже, бриє, крутить дівчатам кучері (В. Земляк); Юліан, молодий, вродливий панич, власне кінчить туалет перед дзеркалом, розчісує щіткою на голові рідке волосся і розкішні баки, підкручує вуси (І. Франко); Ой ти, вербо кудрявая, Хто на тобі кудрі повив? (П. Чубинський).
КРУТИ́ТИ (надавати чомусь обертового руху, рухати по колу), ОБЕРТА́ТИ, ВЕРТІ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, КРУЖЛЯ́ТИ, КРУЖА́ТИ розм., КРУЖЕЛЯ́ТИ (КРУЖЕНЯ́ТИ) розм., МЛИНКУВА́ТИ розм.; ВИ́ХОРИТИ розм., ВИ́ХРИ́ТИ розм. (чимось навколо себе); ПОКРУ́ЧУВАТИ (злегка або час від часу); ПРОКРУ́ЧУВАТИ (якийсь час). — Док.: крутну́ти, крутону́ти підсил. оберну́ти, поверну́ти, покрути́ти, прокрути́ти. Катерина перестала крутити жорна (С. Чорнобривець); Майстер обережно обертав і ледве помітно струшував форму, щоб вода зовсім збігла крізь сітку (З. Тулуб); Цілий день вертіла (Настя) неслухняними пальцями веретено (В. Речмедін); Морська хвиля обхлюпала дубок, почала повертати його, похитувати (Ю. Яновський); Замість відповіді вона почала кружляти мене по кімнаті (Ю. Яновський); Кинув картки у поштову скриньку і помалу, млинкуючи палицею, проходжувався (О. Маковей); Покручуючи на вказівному пальці ключі, з апатичним виглядом рушив (Петя) на корівник (М. Ю. Тарновський).
НИ́ТИ (давати відчуття тривалого тупого болю); КРУТИ́ТИ (давати тривале відчуття болю, який то посилюється, то послаблюється); ЛАМА́ТИ (ЛОМИ́ТИ розм.) перев. безос., СУДО́МИТИ безос., ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) безос., розм. (звичайно про кістки, суглоби, кінцівки, все тіло), ГУДІ́ТИ (ГУСТИ́) розм. (про ноги — нити від утоми). У нього терпли ноги, нила спина (С. Чорнобривець); Зуб ниє; У бабусі сильно зуби крутили (Остап Вишня); Ой-ох-ох! Усе мені ламає, усе болить, чи на негоду, чи що (Дніпрова Чайка); Минуло стільки років, а ноги й досі гудуть від походів. На негоду судомить у суглобах, болять коліна (В. Логвиненко); Нині чогось у мене нога болить. Ломить вище коліна (М. Коцюбинський); Йому тягло крижі, мабуть, він застудив їх (І. Микитенко). — Пор. I. 1. болі́ти.
ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі, здійснювати щось ухильним способом, нерідко обманним шляхом), ХИТРИ́ТИ, ЛУКА́ВИТИ, КРУТИ́ТИ розм., ВИХЛЯ́ТИ розм., МАНЕВРУВА́ТИ розм., КОМБІНУВА́ТИ розм., КРУТИ́ТИ ХВОСТО́М розм., ЛИСИЧИТИ розм., ПОЛІТИКУВА́ТИ діал. — Док.: схитрува́ти, схитри́ти, злука́вити. Наполеон хитрував, але не міг приховати, що посилено готується до війни (П. Кочура); Він явно хитрив, цей дебелий, зарослий рудою щетиною дядько (Ю. Бедзик); Бронко не певний, чи та хитра дівчина не лукавить з ним (Ірина Вільде); — Нащо крутити, Іване Семеновичу? Чи не ви ж ото випитуєте його щоденно про мої досліди? (Ю. Яновський); Вихляв штабс-капітан чи говорив щиро, — трудно було зрозуміти (С. Добровольський); Антон Таран не довів, що Петро не винуватий, і щось надто маневрував (П. Автомонов); Задобрював, комбінував, підмазував — весь світ його тоді до цього звівся (О. Гончар); (Зінька:) Навіщо б я мала ховати очі та лисичити? Не зволікайся краще, а кажи прямо: Зінько, ти мені обридла! (М. Кропивницький); — Ми розуміємося добре, мій сину, і не потребуємо між собою політикувати (О. Кобилянська).
Словник синонімів української мови