круто
КРУ́ТО. Присл. до крути́й.
Дорога.. спускалася дуже круто в глибокий вузький яр (Н.-Лев., II, 1956, 309);
Фіолетові, круто округлені підтьоки [набряки] під його очима ще глибше втиснулися в обличчя (Стельмах, II, 1962, 183);
За Вишгородом Дніпро круто повертав ліворуч (Скл., Святослав, 1959, 63);
— З жінками треба круто держатися,— навчав.. Стальський [Рафаловича] (Фр., VII, 1951, 223);
Коли він з ким обійшовся круто, то це, щоб у інших острашка була (Мушк., Чорний хліб, 1960, 162);
Темніли круто заплетені високі тини (Жур., Звич. турботи, 1960, 41);
Саньці приходилось круто з гарматами (Ю. Янов., І, 1958, 165);
Хтось щось говорив, хтось лаявся круто (Мирний, IV, 1955, 136);
Курчат у перші дні годуємо круто звареними яйцями (Колг. Укр., 9, 1958, 27);
Круто пахли високі буйні ромашки (Вас., II, 1959, 370).
Словник української мови (СУМ-11)