крутонути
КРУТОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод., розм.
Підсил. до крутну́ти.
Русевич з силою крутонув ручку телефону і .. наказав з'єднати його з лабораторіями (Ю. Шовкопляс);
Михводій перехопив руку ворога лівою і крутонув щосили (Ю. Логвин);
Крутонувши кермо ліворуч-праворуч, Шлойма пригальмував навпроти останнього під'їзду й заглушив двигуна (О. Ірванець);
Від болю й гордої образи так крутонули [коні] вбік, що ледве не скинули вершника (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)