крутонути
КРУТОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до крутну́ти.
Русевич з силою крутонув ручку телефону і.. наказав з’єднати його з лабораторіями (Шовк., Інженери, 1956, 29);
Від болю й гордої образи так крутонули [коні] вбік, що ледве не скинули вершника (Стельмах, І, 1962, 500).
Словник української мови (СУМ-11)