крутогорий
КРУТОГО́РИЙ, а, е, поет. Який має .стрімкі схили, береги (про річку).
І тут.. невесело було. Та все-таки якось жилось. Принаймні вкупі сумували. Згадавши той веселий край, І Дніпр той дужий, крутогорий (Шевч., II, 1963, 240);
// Із стрімкими горами (про місцевість).
Словник української мови (СУМ-11)