крутогорий
КРУТОГО́РИЙ, а, е, поет.
Який має стрімкі схили, береги (про річку).
І тут .. невесело було, Та все-таки якось жилось. Принаймні вкупі сумували, Згадавши той веселий край, І Дніпр той дужий, крутогорий (Т. Шевченко);
// Із стрімкими горами (про місцевість).
Коли прийшла ти до землі Молоської, Додони недалеко крутогорої, Де храм пророчий Зевса Феспротійського, Там – диво невимовне! – віщим шелестом Дуби пророчі мовили без загадок, Що ти дружина славна будеш Зевсові (Борис Тен, пер. з тв. Есхіла).
Словник української мови (СУМ-20)