крушитися

КРУШИ́ТИСЯ, крушу́ся, кру́шишся, недок.

1. тільки 3 ос. Те саме, що трощи́тися 1.

Мірошник боком, боком, попід стіною підкотився до закрутки і в останню мить підняв верхній камінь, бо жорна вже почали зі скреготом крушитись (Ю. Логвин).

2. Пас. до круши́ти 1.

Сонце пекло не по-весняному. Поблякли тополі біля північної кафської стіни, вмирало на пустирях зблякле будяччя, крушились під ногами курай і сухі віники тамариску (Р. Іваничук).

3. заст., нар.-поет. Журитися, страждати.

Чи ще довго, нещасливий, Буду так журиться? Пора б уже перестати Плакать та крушиться (з народної пісні);

Кепкують над краєм твоїм сиротливим, Ти крушишся серцем сама... (М. Старицький);

[Антоній:] Та Не плач і не крушися над сумним Кінцем моїм, потіш себе думками Про той щасливий час, коли я був Між владарями світу найславніший (Борис Тен, пер. з тв. В. Шекспіра).

Значення в інших словниках

1. крушитися — круши́тися дієслово недоконаного виду журитися нар.-поет.  Орфографічний словник української мови
2. крушитися — крушуся, крушишся, недок., заст., нар.-поет. Журитися, мучитися (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крушитися — див. печалитися, скорбіти, хандрити  Словник чужослів Павло Штепа
4. крушитися — СУМУВА́ТИ (пройматися почуттям суму, журби), ЖУРИ́ТИСЯ, ПЕЧА́ЛИТИСЯ, СМУТИ́ТИСЯ, ТУЖИ́ТИ підсил., ПОБИВА́ТИСЯ підсил., ВБИВА́ТИСЯ (УБИВА́ТИСЯ) підсил., СМУТКУВА́ТИ розм., КРУШИ́ТИСЯ заст., фольк., БАНУВА́ТИ діал., ПЕЧА́ЛУВАТИ діал., ПЕЧА́ЛУВАТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
5. крушитися — КРУШИ́ТИСЯ, крушу́ся, кру́шишся, недок., заст., нар.-поет. Журитися, мучитися (у 1 знач.). Кепкують над краєм твоїм сиротливим, Ти крушишся серцем сама… (Стар., Поет. тв., 1958, 28).  Словник української мови в 11 томах
6. крушитися — Круши́тися, -шу́ся, -ши́шся гл. Сокрушаться. Гляну в перше віконечко — плачу, крушуся, гляну в друге віконечко — Богу помолюся. н. п.  Словник української мови Грінченка