крючок
КРЮЧО́К, чка́, ч.
1. Зменш. до крюк¹ 1.
Батько ніс приладдя в мішку і тягнув лопату; синові доручив відро і дротяний крючок (В. Барка);
Ми ловили [рибу] неводом, вудкою, на крючки (М. Коцюбинський);
Кирило Іванович .. тікав чимдужче у свою хату, запираючи її на крючок (Панас Мирний).
2. заст., зневажл. Крутій (у 2 знач.).
Наїхали гості .. Прийшов столоначальник з сім'єю; дрібні крючки з правління .. збіглися і без запросин (І. Нечуй-Левицький);
Тепер уже без ніяких діло викрутять судові крючки (М. Стельмах);
Приказні чиновники – відомі крючки (Б. Левін);
Мій дід був крючком із крючків і справді хотів одружитися на гарній простачці Наталці (Валерій Шевчук).
3. заст. Міра горілки – приблизно 0,325 літра.
– Не виканючимо сьогодні собі й на крючок горілки (І. Нечуй-Левицький);
– От колись були парубки. Бувало, ми з Арсентієм вип'ємо по крючку, візьмемо шворіняки за халяви та як підемо до дівок – усі хлопці, як шушвалки, тікають від нас (М. Стельмах).
(1) Прика́зний крючо́к, зневажл. – чиновник, писар приказу.
Приказні крючки попервах дуже охоче хапали Омелькові грошики (О. Ільченко);
Не біда, що грошей приказні крючки не дали (Б. Левін).
Словник української мови (СУМ-20)