крючок
КРЮЧО́К, чка́, ч.
1. Зменш. до крюк¹ 1.
Батько ніс приладдя в мішку і тягнув лопату; синові доручив відро і дротяний крючок (В. Барка);
Ми ловили [рибу] неводом, вудкою, на крючки (М. Коцюбинський);
Кирило Іванович .. тікав чимдужче у свою хату, запираючи її на крючок (Панас Мирний).
2. заст., зневажл. Крутій (у 2 знач.).
Наїхали гості .. Прийшов столоначальник з сім'єю; дрібні крючки з правління .. збіглися і без запросин (І. Нечуй-Левицький);
Тепер уже без ніяких діло викрутять судові крючки (М. Стельмах);
Приказні чиновники – відомі крючки (Б. Левін);
Мій дід був крючком із крючків і справді хотів одружитися на гарній простачці Наталці (Валерій Шевчук).
3. заст. Міра горілки – приблизно 0,325 літра.
– Не виканючимо сьогодні собі й на крючок горілки (І. Нечуй-Левицький);
– От колись були парубки. Бувало, ми з Арсентієм вип'ємо по крючку, візьмемо шворіняки за халяви та як підемо до дівок – усі хлопці, як шушвалки, тікають від нас (М. Стельмах).
(1) Прика́зний крючо́к, зневажл. – чиновник, писар приказу.
Приказні крючки попервах дуже охоче хапали Омелькові грошики (О. Ільченко);
Не біда, що грошей приказні крючки не дали (Б. Левін).
Значення в інших словниках
- крючок — крючо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- крючок — див. кривий Словник синонімів Вусика
- крючок — -чка, ч. 1》 Зменш. до крюк I 1). 2》 заст., зневажл. Крутій (у 2 знач.). 3》 заст. Міра горілки – приблизно 0,325 літра. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крючок — Гачок, гачечок, гаплик, гапличок, (балачки) викрут, зачіпка, (дверей) защіпка, (деревляний) ключка, (письма) карлюка, карлючка, закарлючка, (людина) крутій, див. обманщик, (на сіно) микавка Словник чужослів Павло Штепа
- крючок — БЮРОКРА́Т (службова особа, яка, на шкоду суті, неухильно дотримується формальностей у справах, затягаючи їх розв'язання), ЧИНО́ВНИК зневажл., ЧИНУ́ША розм. зневажл., ЧИНОДРА́Л розм. зневажл., КАНЦЕЛЯРИ́СТ зневажл.; КРЮЧКОДЕ́Р розм. заст., КРЮЧО́К розм. Словник синонімів української мови
- крючок — КРЮЧО́К, чка́, ч. . 1. Зменш. до крюк¹ 1. Для підіймання й опускання [балок] на брусах є крючки, скоби або кільця (Довідник сіль. будівельника, 1956, 115); Ми ловили [рибу] неводом, вудкою, на крючки (Коцюб., II, 1955, 417); Кирило Іванович.. Словник української мови в 11 томах
- крючок — Крючо́к, -чка м. ум. отъ крюк. 1) Крючекъ. загинати, закида́ти крючка. Заговаривать издали о чемъ-либо съ хитрымъ намѣреніемъ. 2) = крюк 2. 3) Небольшой воронъ. Налетів крючок. Грин. III. 142. Словник української мови Грінченка