крючок

Значення в інших словниках

1. крючок — крючо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. крючок — див. кривий Словник синонімів Вусика
3. крючок — Гачок, гачечок, гаплик, гапличок, (балачки) викрут, зачіпка, (дверей) защіпка, (деревляний) ключка, (письма) карлюка, карлючка, закарлючка, (людина) крутій, див. обманщик, (на сіно) микавка Словник чужослів Павло Штепа
4. крючок — КРЮЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш. до крюк¹ 1. Батько ніс приладдя в мішку і тягнув лопату; синові доручив відро і дротяний крючок (В. Барка); Ми ловили [рибу] неводом, вудкою, на крючки (М. Коцюбинський); Кирило Іванович .. Словник української мови у 20 томах
5. крючок — БЮРОКРА́Т (службова особа, яка, на шкоду суті, неухильно дотримується формальностей у справах, затягаючи їх розв'язання), ЧИНО́ВНИК зневажл., ЧИНУ́ША розм. зневажл., ЧИНОДРА́Л розм. зневажл., КАНЦЕЛЯРИ́СТ зневажл.; КРЮЧКОДЕ́Р розм. заст., КРЮЧО́К розм. Словник синонімів української мови
6. крючок — КРЮЧО́К, чка́, ч. . 1. Зменш. до крюк¹ 1. Для підіймання й опускання [балок] на брусах є крючки, скоби або кільця (Довідник сіль. будівельника, 1956, 115); Ми ловили [рибу] неводом, вудкою, на крючки (Коцюб., II, 1955, 417); Кирило Іванович.. Словник української мови в 11 томах
7. крючок — Крючо́к, -чка м. ум. отъ крюк. 1) Крючекъ. загинати, закида́ти крючка. Заговаривать издали о чемъ-либо съ хитрымъ намѣреніемъ. 2) = крюк 2. 3) Небольшой воронъ. Налетів крючок. Грин. III. 142. Словник української мови Грінченка