1. Словник української мови Грінченка

крючок

Крючо́к, -чка

м. ум. отъ крюк.

1) Крючекъ. загинати, закида́ти крючка. Заговаривать издали о чемъ-либо съ хитрымъ намѣреніемъ.

2) = крюк 2.

3) Небольшой воронъ. Налетів крючок. Грин. III. 142.

4) Деревянная доска съ загнутымъ краемъ, на которой сапожники вытягиваютъ вытяжные сапоги. Сумск. у.

5) Мѣра водки самая малая. Чуб. VI. 333.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крючок — крючо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. крючок — див. кривий Словник синонімів Вусика
  3. крючок — -чка, ч. 1》 Зменш. до крюк I 1). 2》 заст., зневажл. Крутій (у 2 знач.). 3》 заст. Міра горілки – приблизно 0,325 літра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. крючок — Гачок, гачечок, гаплик, гапличок, (балачки) викрут, зачіпка, (дверей) защіпка, (деревляний) ключка, (письма) карлюка, карлючка, закарлючка, (людина) крутій, див. обманщик, (на сіно) микавка Словник чужослів Павло Штепа
  5. крючок — КРЮЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш. до крюк¹ 1. Батько ніс приладдя в мішку і тягнув лопату; синові доручив відро і дротяний крючок (В. Барка); Ми ловили [рибу] неводом, вудкою, на крючки (М. Коцюбинський); Кирило Іванович .. Словник української мови у 20 томах
  6. крючок — БЮРОКРА́Т (службова особа, яка, на шкоду суті, неухильно дотримується формальностей у справах, затягаючи їх розв'язання), ЧИНО́ВНИК зневажл., ЧИНУ́ША розм. зневажл., ЧИНОДРА́Л розм. зневажл., КАНЦЕЛЯРИ́СТ зневажл.; КРЮЧКОДЕ́Р розм. заст., КРЮЧО́К розм. Словник синонімів української мови
  7. крючок — КРЮЧО́К, чка́, ч. . 1. Зменш. до крюк¹ 1. Для підіймання й опускання [балок] на брусах є крючки, скоби або кільця (Довідник сіль. будівельника, 1956, 115); Ми ловили [рибу] неводом, вудкою, на крючки (Коцюб., II, 1955, 417); Кирило Іванович.. Словник української мови в 11 томах