крючок
КРЮЧО́К, чка́, ч. .
1. Зменш. до крюк¹ 1.
Для підіймання й опускання [балок] на брусах є крючки, скоби або кільця (Довідник сіль. будівельника, 1956, 115);
Ми ловили [рибу] неводом, вудкою, на крючки (Коцюб., II, 1955, 417);
Кирило Іванович.. тікав чимдужче у свою хату, запираючи її на крючок, і пив там без просипу (Мирний, І, 1954, 149).
2. заст., зневажл. Крутій (у 2 знач.).
Наїхали гості.. Прийшов столоначальник з сім’єю; дрібні крючки з правління.. збіглися і без запросин (Н.-Лев., III, 1956, 102);
Тепер уже без ніяких діло викрутять судові крючки (Стельмах, І, 1962, 348).
3. заст. Міра горілки — приблизно 0,325 літра.
— Не виканючимо сьогодні собі й на крючок горілки (Н.-Лев., IV, 1956, 292).
Словник української мови (СУМ-11)