крякати
КРЯ́КАТИ, кря́каю, кря́каєш і кря́чу, кря́чеш, недок.
1. Видавати звуки “кря-кря“ (про птаха родини воронових; каркати (у 1 знач.)).
Убрався між ворони і крякай як вони (приказка);
На стрісі .. Сів ворон та й кряче, недолю віщує (І. Франко);
Стало чуть, як гайвороння кряче, Ворушачи .. гілля дібров (М. Бажан);
Декілька чорних галок піднялися з могили і, крякаючи, полетіли степом (Д. Білий).
2. перен., розм. Віщувати, накликати нещастя, невдачу.
– Що нам тим журитися? Куди коні, туди й віз. – Поки сядем без коліс. – Не крякай (Б. Лепкий);
– Журно! – промовила [мати], – все думається .. Та ще й сон такий бачила сю ніч .. Поганий сон, сину! – Ат, не крякайте, мамо! (А. Головко);
[Вадим:] Немов Манфред, із привидами б'юсь і партію свою закінчу... [Механтроп:] Крахом. [Вадим:] Не крякай (О. Левада).
3. Видавати звуки “кря-кря” (про качок); кахкати.
За городом качки пливуть, Каченята крячуть (з народної пісні);
Там лиски чорніють, Там крижні крякають у ситняках, – І так щодня (М. Рильський);
Крякають качки в очеретах на сазі (О. Гончар);
Селезень помітив суперника й помчав до качки, погрозливо крякаючи, погнав суперника по озерцю (Ю. Мушкетик).
4. перен. Утворювати звуки, схожі на крякання.
Глухо крякали в житах кулемети (Г. Косинка);
Попереду, десь біля острівця лісу, противно крякали міномети, а потім осторонь вибухали міни (М. Стельмах);
Артпідготовка стихає, рідше крякають міни (Є. Доломан);
Гітлерівці одразу ж відповідали мінометними залпами, вибухи чавкали, крякали, ухкали на городах, в подвір'ях (О. Бердник).
5. рідко. Те саме, що ква́кати; кректати (у 2 знач.).
Сова З-під стріхи в поле вилітає, А жаби крякають, гудуть (Т. Шевченко);
Десь за Россю на болоті крякали жаби (І. Нечуй-Левицький).
6. тільки кря́каю, кря́каєш і т. ін., перен. Те саме, що кректа́ти 1.
Демид Пампушка, слухаючи [Оврама], аж підстрибував од нетерплячки, аж крякав басом (О. Ільченко);
Дзвеніли чарки, .. захмелілі друзі, випиваючи ще по одній, крякали (П. Колесник);
Довго вони тупцювалися один біля одного, крякали, сопіли, але ні батько синову руку не зігнув, ні син батькову (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)