кріпацький
КРІПА́ЦЬКИЙ, а, е, іст.
1. Прикм. до кріпа́к¹.
Уранці на майдані .. зібралась у купу .. кріпацька громада (Панас Мирний);
Повставав .. за бенкетом бенкет З дарової кріпацької праці (П. Грабовський);
Повернувся з Запорожжя і не захотів оселитись в кріпацькому селі (М. Івченко);
Виїздить бундючно на майдан Владар кріпацьких душ, їх пан (М. Бажан);
Варвара Петрівна, взяла дівчинку до себе, і дівча тинялось поміж двірнею того жорстокого кріпацького маєтку (О. Іваненко);
Для Прокопа нічні побачення поступово робилися ще одним кріпацьким обов'язком, таким, як раніше доглядання коней, робота в полі чи конюшні (В. Лис);
// Власт. кріпакові, кріпакам.
Батька її ще замолоду в москалі віддали, щоб знав, як треба коритися кріпацькій долі, а мати сохла та скліла, поки зовсім не зоскліла (Панас Мирний);
У нього [ведмедя] десять пісень і всі про мед, а в мене сто пісень і всі про народну неволю, про долю нашу кріпацьку, горьовану (В. Чемерис).
2. Стос. до кріпацтва (у 1 знач.).
На раді січова старшина доводила козакам, що не може бути, щоб князь віддав Війську Запорозькому права, коли він сам тримає в кріпацькій неволі кілька сот козаків (А. Кащенко);
Димитрій .. заклинався зовсім відмінити кріпацькі закони Бориса Годунова (Іван Ле);
Почав [Базилевський] ще тугіше затягувати на Турбаях кріпацьку петлю (О. Гончар);
– Я не хочу кріпацької системи. Я за те, щоб селяни жили, як їм подобається (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)