крісельце

КРІСЕ́ЛЬЦЕ, я, с.

Зменш.-пестл. до крі́сло 1, 2.

Всі ці комодики, .. крісельця, диванчики .. чомусь нагадують мені поперелякуваних овець (П. Колесник);

Алім не помітив старого крамаря, що стояв за солом'яним крісельцем, на якому розкладені були коштовності (Р. Іваничук);

На високому залізному стовпі величезне коло, а до того кола на довгих ланцюгах крісельця причеплені (В. Нестайко);

Андрій швидко збирається на роботу: сорочка, краватка, костюм. Кладе на крісельце поряд із ліжком ключі від квартири (Люко Дашвар).

Значення в інших словниках

1. крісельце — крісе́льце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. крісельце — -я, с. Зменш.-пестл. до крісло 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крісельце — Крісе́льце, -ця; -се́льця, -се́лець  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. крісельце — КРІСЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до крі́сло 1, 2. Всі ці комодики,.. крісельця, диванчики.. чомусь нагадують мені поперелякуваних овець (Кол., На фронті.., 1959, 167).  Словник української мови в 11 томах