кріслечко
КРІ́СЛЕЧКО, а, с.
Зменш.-пестл. до крі́сло 1, 2.
В кiмнатах у нас було гарно: вичищено, вилощено, покрашено, – i крiслечко, i столичок, усе як слiд, по-панськи (Марко Вовчок);
Долівка [світлиці] вистелена килимами, кругом невеличкі .. кріслечка (Панас Мирний);
Сиділа б в цьому кріслечку його городська жіночка в завивці та перстенцях (Г. Тарасюк);
Яка то пекельна мука вмощуватись на вузенькому кріслечку, в той час, як здається, що тисяча пар очей спостерігає за ними з прихованою посмішкою (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)