куб
КУБ¹, а, ч.
1. мат. Правильний шестигранник, усі грані якого – квадрати.
Чотири перерізи куба є правильними шестикутниками – ці перерізи проходять через центр куба перпендикулярно чотирьом його головним діагоналям (з наук. літ.);
Фан Савич мовчки діставав чи то конуса, чи куба, .. ставив перед класом на .. підставку (Ю. Збанацький);
// Про який-небудь предмет, споруду, що має форму такої фігури.
Коло порога стояла піч .. Це був куб, складений з каміння (І. Нечуй-Левицький);
Десь з-за обрію, через нагромаджені куби кам'яниць кинуло сонце свого першого променя (Б. Антоненко-Давидович);
На завод він іти боявся. Довго здалеку дивився на сірий куб головної контори, вдихав знайомий дим печей (П. Загребельний).
2. мат. Добуток числа на квадрат самого себе.
Куб називають третім степенем числа (з навч. літ.).
3. розм. Те саме, що кубоме́тр.
Навчивсь Русанов працювать, міг ловко, за хвилиночку, ковшем чотири куби взять (М. Шеремет);
– Ось тобі й зближення, ось тобі й ліквідація протилежності між містом та селом. Як ми для рудників, так і п'яте, і десяте, а вони хоч би шефство над нами взяли та лісу кубів скільки відпустили (О. Гончар).
КУБ², а, ч.
Великий казан, бак і т. ін, для переганяння або кип'ятіння рідини.
Звичайно перегінний куб – це циліндричний котел з опуклим, плоским або увігнутим дном і куполоподібною кришкою, оснащеною шоломом, що переходить у паровідвідну трубку (з наук.-попул. літ.);
В уяві постав бруднуватий барак, .. в кутку величезний “куб” з окропом (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)