кублитися
КУ́БЛИТИСЯ, люся, лишся; мн. ку́бляться; недок.
1. тільки 3 ос. Порпатися в м'якому ґрунті, соломі і т. ін., звичайно роблячи заглиблення (про птахів, плазунів і т. ін.).
Квочка з курчатами .. кублилась в моркві (І. Нечуй-Левицький);
В листі .. шаруділи, звиваючись, гадюки, кублились їжаки (О. Гончар);
Горобці кублилися в стрісі (Григорій Тютюнник);
* Образно. Люди мов ошаліли – кублилися серед каміння і піску, видираючи один в одного шматочки холодного жовтого металу (В. Малик);
// Сідати, вмощуватися в гнізді (про птахів).
Почувся .. воронячий лемент на старих ясенах парку. – Без вечері кубляться на ніч, – подумав Шайба (В. Земляк);
// перен. Влаштовувати собі місце для ночівлі.
– Соломи внесу в'язку, та й спіть собі .. Тут щоночі кубляться такі квартиранти, як ви! (О. Гончар).
2. тільки 3 ос. Влаштовувати кубло, гніздо; гніздитися (у 1 знач.).
На горищі, перетвореному на голубник, кублилися .. голуби (Ю. Смолич);
На ставу .. нашому колись лебеді кублились, а тому і село так звуть (У. Самчук);
Я чую птиць, що кубляться на кручах (М. Бажан);
Вкотре просипаєшся, а чорна птиця все кублиться, все гнівається, аж хата від її гніву труситься, мабуть, ніколи й не відлетить (Є. Гуцало).
3. перен., розм. Розміщуватися купкою.
Вона .. встигала давати раду всім дітям, що кублилися на гарячій печі (В. Кучер);
Хата теж наповнюється холодними тінями. Вони спершу кубляться під лавкою, столом, ліжком, сизуваті й непевні (А. Дімаров);
Біля ніг дідових кубляться в піску його діти (В. Дрозд);
// безос.
Господь і посилав дітей. І яких тільки їх улітку на вулиці не кублилося: і білявих, і чорнявих, і русявих, і в ластовинні (Остап Вишня);
// Про щільний ріст рослин, густоту рослинного покриву.
Озеро шкірилося очеретяними ножами, кублилося водоростями, перепиняло корчами (М. Малиновська).
4. тільки 3 ос., перен., розм. Те саме, що гнізди́тися 3.
[Степан:] Там, де кривда, диявол кублиться! (М. Кропивницький);
* Образно. Чи ти вбачав оті хати подерті, .. Де кублиться з віків неволя й мла? (М. Старицький).
5. тільки 3 ос. Те саме, що клубочи́тися.
Важкі хмари пливли низько, вони .. кублилися, звивалися (Ю. Смолич);
Кублився в заметах вогкий дим (П. Панч);
Ридають коні, кублиться імла (М. Вінграновський);
// перен. Хаотично збиратися докупи, накопичуватися (про думки, переживання і т. ін.).
Як просто, по-людському просто, вiн розв'язав тодi в Чернишова проклятий моток пiдозр i недовiр'я, що потай кублились над його, Костевою, головою (Б. Антоненко-Давидович);
Дика лють кублилася у Зіни під горлом (Ю. Смолич);
Довкола цієї рядової, на перший погляд, і не найстрашнішої в світі дорожньо-транспортної пригоди вже кубляться якісь дрібні непорозуміння (А. Кокотюха).
6. розм. Те саме, що по́ратися 1.
Дім їхній спав ще найсолодшим сном. Тільки бабуся давно вже кублилася на кухні (Олекса Ізарський).
Словник української мови (СУМ-20)