куделиця
КУДЕ́ЛИЦЯ, і, ж.
Те саме, що ку́́жі́ль.
Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (з народної пісні);
Вона прийде, випроводить хазяїна, замкне і захрестить вікна й двері, сяде на припічку або серед полу з куделицею або з пір'ячком (Дніпрова Чайка);
Біля стовпа, що підпирає стелю, прив'язана куделиця (Є. Кравченко);
* Образно. Осідаючи.., затягав [присмерк] сивою куделицею темні водянисті марева дібров та лісів (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)