куделиця
КУДЕ́ЛИЦЯ, і, ж. Те саме, що ку́жі́ль.
Як погнала бабусенька куріпочку пасти. Сама сіла під тиночком куделицю прясти (Україна.., І, 1960, 342);
Біля стовпа, що підпирає стелю, прив’язана куделиця (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 43);
*Образно. Осідаючи.., затягав [присмерк] сивою куделицею темні водянисті марева дібров та лісів (Стельмах, І, 1962, 418).
Словник української мови (СУМ-11)