куделя

КУДЕ́ЛЯ, і, ж.

1. Те саме, що ку́жі́ль.

Ось там приперта до лавиці куделя, веретено пряде, крутиться (Кобр., Вибр., 1954, 170);

Стала собі [Грициха] в сінях.., куделю встромила за окрайку й почала прясти (Март., Тв., 1954, 68);

Кине мати прядку і куделю, Теж підсяде до казок (Шпак, Вибр., 1952, 141).

2. перен., розм. Про скуйовджене волосся.

Якіїсь мучились там [у пеклі] птахи З куделями на головах (Котл., І, 1952, 140);

По-бандитському стрижена [Ганна] — замість кіс чорна куделя вибивається з-під кубанки (Гончар, II, 1959, 254).

3. Недоброякісне волокно льону.

Волокно [льняне] нижче сьомого номера — коротке, плутане, воно називається куделею (Техн. культ., 1956, 105).

Значення в інших словниках

1. куделя — куде́ля іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. куделя — (прядиво) кужіль; (на голові) кучма, копиця, кудла.  Словник синонімів Караванського
3. куделя — див. волосся  Словник синонімів Вусика
4. куделя — -і, ж. 1》 Те саме, що кужіль. 2》 перен., розм. Про скуйовджене волосся. 3》 Недоброякісне волокно льону.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. куделя — КУДЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Те саме, що ку́жі́ль. Ось там приперта до лавиці куделя, веретено пряде, крутиться (Н. Кобринська); Стала собі [Грициха] в сінях.., куделю встромила за окрайку й почала прясти (Л.  Словник української мови у 20 томах
6. куделя — КУ́ЖІЛЬ ч. (прядиво або вовна, намотані на кужівку), КУЖІ́ЛЬ ж., КУДЕ́ЛЯ, КУДЕ́ЛИЦЯ, КУЖЕ́ЛИНА розм., КУЖЕ́ЛИЦЯ розм. На припічку мати пряде кужіль (М. Стельмах); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня).  Словник синонімів української мови
7. куделя — Куде́ля, -лі ж. 1) Шерсть, а также плохой ленъ или пенька, приготовленные для пряжи и привязанные на прясницю. Куделя вовни. Левиц. Пов. 339. 2) Насмѣшливо: шиньонъ. Якіїсь мучились там птахи (= жінки) з куделями на головах. Котл. Ен. III. 49. ум.  Словник української мови Грінченка