куделя

куде́ля

-і, ж.

1》 Те саме, що кужіль.

2》 перен., розм. Про скуйовджене волосся.

3》 Недоброякісне волокно льону.

Значення в інших словниках

1. куделя — куде́ля іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. куделя — (прядиво) кужіль; (на голові) кучма, копиця, кудла.  Словник синонімів Караванського
3. куделя — див. волосся  Словник синонімів Вусика
4. куделя — КУДЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Те саме, що ку́жі́ль. Ось там приперта до лавиці куделя, веретено пряде, крутиться (Н. Кобринська); Стала собі [Грициха] в сінях.., куделю встромила за окрайку й почала прясти (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. куделя — КУ́ЖІЛЬ ч. (прядиво або вовна, намотані на кужівку), КУЖІ́ЛЬ ж., КУДЕ́ЛЯ, КУДЕ́ЛИЦЯ, КУЖЕ́ЛИНА розм., КУЖЕ́ЛИЦЯ розм. На припічку мати пряде кужіль (М. Стельмах); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня).  Словник синонімів української мови
6. куделя — КУДЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Те саме, що ку́жі́ль. Ось там приперта до лавиці куделя, веретено пряде, крутиться (Кобр., Вибр., 1954, 170); Стала собі [Грициха] в сінях.., куделю встромила за окрайку й почала прясти (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах
7. куделя — Куде́ля, -лі ж. 1) Шерсть, а также плохой ленъ или пенька, приготовленные для пряжи и привязанные на прясницю. Куделя вовни. Левиц. Пов. 339. 2) Насмѣшливо: шиньонъ. Якіїсь мучились там птахи (= жінки) з куделями на головах. Котл. Ен. III. 49. ум.  Словник української мови Грінченка