куделя

КУ́ЖІЛЬ ч. (прядиво або вовна, намотані на кужівку), КУЖІ́ЛЬ ж., КУДЕ́ЛЯ, КУДЕ́ЛИЦЯ, КУЖЕ́ЛИНА розм., КУЖЕ́ЛИЦЯ розм. На припічку мати пряде кужіль (М. Стельмах); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня).

ПА́ТЛИ розм. (довгі скуйовджені пасма волосся), КУ́ДЛИ розм., КО́СМИ розм., КОСМАКИ́ розм., ПЕ́ЛЕХИ розм., ПАЧО́СИ розм., КУ́СТРИ (КУ́СТРІ) діал.; КУ́ШТРА (КУ́ШТРЯ) діал., КУДЕ́ЛЯ розм. (скуйовджене волосся). — Дай сюди оті патли! Я тобі чисто пообтинаю оті пачоси на щоках, оту бороду, оті коси (І. Нечуй-Левицький); Голова в нього розпатлана, косми волосся звисають на очі, на вуха (С. Чорнобривець); — Ось постій, ..дай мені тебе за космаки піймати (П. Куліш); — Піди в хижу, розчеши свої кустрі та аж тоді увіходь до людей.. (Л. Яновська); Зозла вп'явся (Чіпка) руками в свою нечесану куштру (Панас Мирний); (Кукса:) А ви б розчесали свою куштрю, а то горобці подумають, що куделиця, і обсмикають на гнізда! (М. Кропивницький); По-бандитському стрижена (Ганна) — замість кіс чорна куделя вибивається з-під кубанки (О. Гончар). — Пор. 1. воло́сся, 1. па́смо.

Значення в інших словниках

1. куделя — куде́ля іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. куделя — (прядиво) кужіль; (на голові) кучма, копиця, кудла.  Словник синонімів Караванського
3. куделя — див. волосся  Словник синонімів Вусика
4. куделя — -і, ж. 1》 Те саме, що кужіль. 2》 перен., розм. Про скуйовджене волосся. 3》 Недоброякісне волокно льону.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. куделя — КУДЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Те саме, що ку́жі́ль. Ось там приперта до лавиці куделя, веретено пряде, крутиться (Н. Кобринська); Стала собі [Грициха] в сінях.., куделю встромила за окрайку й почала прясти (Л.  Словник української мови у 20 томах
6. куделя — КУДЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Те саме, що ку́жі́ль. Ось там приперта до лавиці куделя, веретено пряде, крутиться (Кобр., Вибр., 1954, 170); Стала собі [Грициха] в сінях.., куделю встромила за окрайку й почала прясти (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах
7. куделя — Куде́ля, -лі ж. 1) Шерсть, а также плохой ленъ или пенька, приготовленные для пряжи и привязанные на прясницю. Куделя вовни. Левиц. Пов. 339. 2) Насмѣшливо: шиньонъ. Якіїсь мучились там птахи (= жінки) з куделями на головах. Котл. Ен. III. 49. ум.  Словник української мови Грінченка