куделя

Куде́ля, -лі

ж.

1) Шерсть, а также плохой ленъ или пенька, приготовленные для пряжи и привязанные на прясницю. Куделя вовни. Левиц. Пов. 339.

2) Насмѣшливо: шиньонъ. Якіїсь мучились там птахи (= жінки) з куделями на головах. Котл. Ен. III. 49. ум. куде́лечка, куде́лька. Вас. 152. Ви, молодички, не їли, не спали, ночі не спали, — куделечки пряла. Щог. В. 33.

Значення в інших словниках

1. куделя — куде́ля іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. куделя — (прядиво) кужіль; (на голові) кучма, копиця, кудла.  Словник синонімів Караванського
3. куделя — див. волосся  Словник синонімів Вусика
4. куделя — -і, ж. 1》 Те саме, що кужіль. 2》 перен., розм. Про скуйовджене волосся. 3》 Недоброякісне волокно льону.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. куделя — КУДЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Те саме, що ку́жі́ль. Ось там приперта до лавиці куделя, веретено пряде, крутиться (Н. Кобринська); Стала собі [Грициха] в сінях.., куделю встромила за окрайку й почала прясти (Л.  Словник української мови у 20 томах
6. куделя — КУ́ЖІЛЬ ч. (прядиво або вовна, намотані на кужівку), КУЖІ́ЛЬ ж., КУДЕ́ЛЯ, КУДЕ́ЛИЦЯ, КУЖЕ́ЛИНА розм., КУЖЕ́ЛИЦЯ розм. На припічку мати пряде кужіль (М. Стельмах); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня).  Словник синонімів української мови
7. куделя — КУДЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Те саме, що ку́жі́ль. Ось там приперта до лавиці куделя, веретено пряде, крутиться (Кобр., Вибр., 1954, 170); Стала собі [Грициха] в сінях.., куделю встромила за окрайку й почала прясти (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах