кука
КУ́КА, и, ж.
діал., дит. Воша.
Шукати куку.
◇ (1) Ку́ку в ру́ку, фам., зі сл. дати, підносити, тикати і т. ін. – хабар.
Бакшиш треба дати... ви не знаєте, що то бакшиш? Куку в руку... хабар... як не дамо, одвезуть раба Божого [Остапа] у Рені (М. Коцюбинський);
Треба буде і вчителям ткнути куку в руку, щоб краще з хлопцями поводилися. Хто мастить, той і їде (А. Чайковський).
Словник української мови (СУМ-20)