кука
КУ́КА, и, ж.
діал., дит. Воша.
Шукати куку.
◇ (1) Ку́ку в ру́ку, фам., зі сл. дати, підносити, тикати і т. ін. – хабар.
Бакшиш треба дати... ви не знаєте, що то бакшиш? Куку в руку... хабар... як не дамо, одвезуть раба Божого [Остапа] у Рені (М. Коцюбинський);
Треба буде і вчителям ткнути куку в руку, щоб краще з хлопцями поводилися. Хто мастить, той і їде (А. Чайковський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Кука — прот. між гол. островами Нової Зеландії (Північним та Південним); довж. 107 км, шир. 22-91 км, гл. 97 м; сполучає Тасманове м. з Тихим о.; залізничний пором, на сх. березі — порт Веллінґтон. Універсальний словник-енциклопедія
- кука — Кука, -ки ж., дѣтск. Вошь. Ном. № 4762. О. 1862. IX. 119. дати куну в руку. Дать взятку. Чуб. І. 231. Словник української мови Грінченка