кукукнути
КУКУ́КНУТИ, ну, неш, док., рідко.
Однокр. до куку́кати.
Як явор [явір] зелену голівоньку склонить, зозуля кукукне, діброва застогне, і кінь під тобою спіткнеться, зітхне! (з легенди);
Тихо-тихо сидить у куточку папаша і навіть “ку-ку“ діточкам не кукукне (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)