кулачний

КУЛА́ЧНИЙ, а, е.

У якому застосовують силу кулака (у 1 знач.).

Один із силачів чотирьох переміг В Олімпії, над Пізою-рікою, .. Або в кулачній бійці, що, бува, Кінчиться смертю або раною тяжкою (І. Франко);

Бачачи, що кошовому загрожує велика небезпека, група тверезих кинулась навперейми п'яним. Почався кулачний бій (О. Довженко);

Якийсь прикажчик, мабуть, великий аматор кулачних розваг, вдерся й собі в гущу тих, що бились (С. Добровольський);

Хитнувся казан, вилилася юшка, почали збігатися в коло козаки, хто обставав за одним, хто за другим – і розпалився на базарі кулачний бій (Р. Іваничук);

// Який застосовує силу кулака (у 1 знач.).

Виходили з печер полки, одні в подобі воїнів-списоносців, інші в подобі кулачних бійців, з великими каменюками ... в руках (В. Близнець);

Ті княжі конюхи, що були з кулачним бійцем, загорлали (Ю. Логвин).

Значення в інших словниках

1. кулачний — кула́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кулачний — -а, -е. У якому застосовується сила кулака (у 1 знач.). Кулачне право — свавілля, панування грубої сили.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кулачний — КУЛА́ЧНИЙ, а, е. У якому застосовується сила кулака (у 1 знач.). Бачачи, що кошовому загрожує велика небезпека, група тверезих кинулась навперейми п’яним. Почався кулачний бій (Довж.  Словник української мови в 11 томах
4. кулачний — Кулачний, -а, -е 1) Кулачный. 2) Кусками величиной въ кулакъ. Земляне угілля бува плитне і кулашне. Міусск. окр.  Словник української мови Грінченка