кулачник

КУЛА́ЧНИК, а, ч., заст.

Учасник кулачних боїв.

Боєць, .. задирака, Стрілець, кулачник і рубака І дужий був з його [нього] хлопак (І. Котляревський);

// Той, хто полюбляє битися кулаками (у 1 знач.).

Свiтлiйший князь виявляв первiснi iнстинкти пiдмосковського громила-кулачника (Б. Лепкий);

// Удар кулаком.

На його плечі посипалися прелютенні кулачники (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. кулачник — кула́чник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. кулачник — див. воїн  Словник синонімів Вусика
3. кулачник — -а, ч., заст. Той, хто полюбляє битися кулаками (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кулачник — КУЛА́ЧНИК, а, ч., заст. Той, хто полюбляє битися кулаками (у 1 знач.). Боєць, ..задирака. Стрілець, кулачник і рубака І дужий був з його хлопак (Котл., І, 1952, 195).  Словник української мови в 11 томах
5. кулачник — Кулачник, -ка м. Кулачный боецъ. Боєць, ярун і задирака, стрілець, кулачник і рубака, і дужий був з його хлопак. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка