кулачок
КУЛАЧО́К, чка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до кула́к 1.
Мелашка .. неначе боролася з здоровою діжею, тикаючи в тісто маленькими кулачками та тонкими руками (І. Нечуй-Левицький);
Подоївши вівці, зайшла [Катря] в хату малому вечеряти дати. А він спить уже: приткнувся на голому полу, кулачок під голову (А. Головко);
* Образно. Затисла груша в жовтих кулачках смачного сонця лагідні жовточки (М. Вінграновський);
* У порівн. У тому мороці, їй здається, стоїть біля неї невеличка дівчинка, личенько, як кулачок, а очі, як зірочки (Панас Мирний);
Я її навіть трохи злякався: мордочка з кулачок і сиза, як печене яблуко (О. Довженко).
2. спец. Те саме, що кула́к 3.
Дослідно-експериментальним шляхом і аналітичними дослідженнями розкрито закономірності і причини інтенсивного зношування пазових кулачків циклових механізмів (з наук. літ.);
Для програмного навантажування профільний кулачок має ділянки сталого радіуса, що забезпечує витримки при постійному навантаженні (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)