кулачок

КУЛАЧО́К, чка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до кула́к 1.

Мелашка.. неначе боролася з здоровою діжею, тикаючи в тісто маленькими кулачками та тонкими руками (Н.-Лев., II, 1956, 323);

Подоївши вівці, зайшла [Катря] в хату малому вечеряти дати. А він спить уже: приткнувся на голому полу, кулачок під голову (Головко, II, 1957, 199);

*У порівн. У тому мороці, їй здається, стоїть біля неї невеличка дівчинка, личенько як кулачок, а очі як зірочки (Мирний, III, 1954, 302).

◊ Трима́ти в [залі́зному] кулачку́ — те саме, що Трима́ти в кулаку́ (кулаці́) ( див. кула́к).

Санінструктор штабу Леночка Перова.. тримала в залізному кулачку лазневу справу (Ю. Янов., II, 1954, 7).

2. спец. Те саме, що кула́к 3.

Щоб запобігти вібрації й забезпечити нормальні умови роботи різця, відрізу вати заготовку [деталі] найкраще по можливості ближче до кулачків патрона (Різальні інстр.., 1959, 51).

Значення в інших словниках

1. кулачок — кулачо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кулачок — [кулачок] -чка, м. (на) -чку, мн. -чки, -чк'іў  Орфоепічний словник української мови
3. кулачок — -чка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до кулак 1). 2》 спец. Те саме, що кулак 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кулачок — КУЛАЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до кула́к 1. Мелашка .. неначе боролася з здоровою діжею, тикаючи в тісто маленькими кулачками та тонкими руками (І. Нечуй-Левицький); Подоївши вівці, зайшла [Катря] в хату малому вечеряти дати.  Словник української мови у 20 томах
5. кулачок — Кулачо́к, -чка м. ум. отъ кулак.  Словник української мови Грінченка